П’ятниця, 29.03.2024, 08:31 | Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід
RSS


VВерховина - інформаційний портал 

Каталог статей

Головна » Статті » Про гуцульське

Отець Іван Рибарук: Є щось у Криворівні такого, що й не оповісти

Криворівня — животворне і креативне місце для багатьох українців. Це старовинне гуцульське село відігравало, особливо на переломі ХIХ-ХХ століть, роль своєрідного духовного осердя, де збирався цвіт нації, відстоюючи самобутність української культури.

Не заростає шлях до цього села і нині. Якоюсь мірою цьому при¬служилася привітна харизматична постать пароха Криворівні отця Івана Рибарука, який притягує багатьох людей не менше, ніж це відоме село з його громадою, краєвидами, музеями та пам’ятками архітектури. Сьогодні «Галичина» запросила о. Івана Рибарука на розмову про неофіційну столицю Гуцульщини, про її людей, про їх духовний світ.

— На вашу думку, в чому полягає духовний феномен Криворівні?

— Звісно, багато людей приїжджає до нас, щоб відвідати численні музеї, зокрема Володимира Гнатюка, Івана Франка, Михайла Грушевського, Параски Плитки-Горицвіт, побачити довершені твори в дереві: гуцульську господарку — хата-рражду чи один із найцікавіших дерев’яних храмів Гуцульщини — церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Без сумніву, вони є тими певними орієнтирами, які мала б знати кожна інтелігентна людина і з яких потрібно вивчати духовне багатство нашого краю. і хоч коли ми говоримо про феномен Криворівні, багато уваги звертаємо на її вдале географічне розташування та кліматичні умови, але я переконаний, що основою, наріжним каменем духовно-культурного осердя села є його люди і їхня праця, думки, їхня віра, молитва і подвижницьке життя, які й сьогодні надихають багатьох на творчість, на зміну власного життя.

Візьмімо тільки два яскраві приклади. Своїм романом-епопеєю «На високій полонині. Правда старовіку» відомий польський письменник і дослідник нашого краю Станіслав Вінценз увів барвистий світ Гуцульщини у світову культурну спадщину. Він народився, виріс і виховувався у Криворівні. Саме тут його няня — мудра гуцулка П. Сліпенчук-Рибенчук навчила його гуцульського діалекту української мови та звичаїв гуцулів. Вона розказувала йому казки, легенди про опришків, віщунів, рахманів, співала коломийки, спІваночки, приграваючи на дримбі, часто водила на церковні храми у найвіддаленіші села.

Чи візьмімо інший, ближчий до нашого часу приклад, який є яскравим виявом розвинених талантів гуцульської душі — подвижницьке життя і творчість Параски Плитки-Горицвіт, черниці в миру і нашої односельчанки. Без неї сьогодні важко уявити духовне багатство нашої громади. Параска Степанівна залишила нам фантастично величний творчий спадок у царині літератури, поезії, етнографії, богослів’я, філософії, малярства, іконопису, фотографії, ліплення, мистецтва витинанки. Вона грала на кількох музичних інструментах, збирала, укладала і співала народні пісні, спІванки, коляди. До речі, все, що явлено світові з її творчості, це лише дещиця того, що створено душею, серцем і руками цієї невтомної трудівниці. За життя до її хатини, де нині відкрито громадський літературно-меморіальний музей, була протоптана стежка, яка і сьогодні веде людей сюди. А з пам’ятника на її могилі, увінчаної власноруч виготовленим при житті хрестом, дивляться на нас її вимогливі, люблячі, благословляючі очі. і промовляють до кожного з нас її слова перестороги і напімнення: «А ми так зайняті своїм видогідним тілесу перевидогодженням, що Духовністю немає часу насолоджуватись».

— Про стару дерев’яну гуцульську церкву Криворівні у книзі «100 великих чудес України» Андрія Низовського читаємо: «На галицькій Гуцульщині виділяється церква Різдва Пресвятої Богородиці, перші згадки про яку відносяться до 1660-х роківѕ Цікаво, що за три з половиною сторіччя свого існування храм жодного разу не закривали»ѕ А коли думаєте позбутися бляхи?

— Я продовжу, з вашого дозволу: «Одноголовий, з витонченою окресленою верхівкою, п’ятизрубний, сильно витягнутий по головній осі і з укороченими бічними прирубами, криворівнянський храм височіє на прибережному пагорбі, нагадуючи корабель, який злетів на хвилі. В інтер’єрі зберігає чотириярусний позолочений іконостас із соковитим різьбленням у стилі бароко. Загалом же церква в Криворівні є однією з найдовершеніших пам’яток гуцульської школи народної архітектури». Це правда. Щодо бляхи, то існує небезпека обвалу церкви, коли станемо її знімати, адже бляха підтримує церкву. В будь-якому разі цього року будемо робити нові перекриття, можливо, замінимо центральну баню. Матеріали є, досвідчених майстрів маємо своїх, отож все зробимо власними силами.

— Криворівню відвідували римо-католицький кардинал з Франції Роже Етчегерай, Патріарх Філарет, відомі греко-католицькі єпископи Софрон Мудрий та блаженної пам’яті ісповідник Церкви Христової владика Павло Василик, отець-ректор Борис Гудзяк...

— Так! В різні роки неофіційна столиця Гуцульщини притягувала, мов магнітом, цвіт нації. Нагадаю, що наше село з пастирським візитом відвідав святіший Патріарх Київський і всієї Руси України Філарет у 1998 році. Не один раз були і згадувані вами особи. Знають усі: Криворівня приймала у себе Івана Франка, Юрія Федьковича, Лесю Українку, Ольгу Кобилянську, Михайла Драгоманова, Володимира Немировича-Данченка, Марка Черемшину, Василя Стефаника, Михайла Грушевського, Михайла Коцюбинського, Гната Хоткевича, Леся Курбаса, Володимира Гнатюка, Якова Головацького. Любили Криворівню геніальний кіномитець Юрій іллєнко, науковець із сусіднього Косова ігор Пелипейко, видатний філолог професор Іван Денисюк. Квапилася «до любих гуцуликів» митець і педагог з Франції дочка Гната Хоткевича світлої пам’яті Галина Гнатівна. Є щось у Криворівні такого, що й не оповісти!

і ця естафета триває й досі. Багато видатних діячів сучасної української науки, філософії, мистецтва, політичні та релігійні діячі полюбили наше село, часто навідуються до нас та відвідують нашу церкву. Серед них поети Василь Герасим’юк, Іван Драч, прозаїк Роман Іваничук, відомі мистецтвознавці Дмитро Степовик, Марія Соневицька. Нещодавно був у нас Київський театрально-мистецький центр імені Леся Курбаса, з яким ми давно і плідно співпрацюємо. З робочою поїздкою перебували студенти театральних інститутів України під орудою заслуженого артиста України Олега Драча. Молодий талановитий кінорежисер Тарас Петренко презентував у нас свої фільми. А ще Криворівня також є постійним місцем проведення пленерів художників, серед яких двоє львівських — ігор Гапон та Орест Косар мовби приписалися в селі. і цей список відвідин Криворівні відомими постатями можна довго продовжуватиѕ

— Розкажіть про Криворівнянську ікону Богородиці «Втілення творчих задумів».

— Гуцульщина славиться на весь світ своїми талантами у всіх видах творчості. Знаємо, що кожний талант є великим даром Божим, а творчість людини, свідомі ми того чи ні, відбувається під покровом Тієї Богом обраної Особи, Яка стала найдосконалішим твором Отця, втіливши через Своє єство Найдосконалішу Людину — істинного Бога Ісуса Христа. Мати Божа через талант іконописця подарувала нам видимий знак Своєї присутності як покровительки творчості в чудотворному образі, котрий дивним чином прийшов до нас. Ми це зображення Пречистої іменували Криворівнянською іконою Божої Матері «Втілення творчих задумів», яка є покровителькою Гуцульщини. Багато творчих людей свідчать про поміч, отриману після молитви перед цією іконою Богородиці. Матінка Божа допомагає не тільки у творчій праці, а й у будь-яких інших проханнях вірних у їхніх житейських потребах і турботах. Творчий покров Богородиці виявляється у примноженні всього найкращого, що є на Гуцульщині, в збереженні і плеканні духовно-релігійних обрядів і народних традицій.

— Чи не тому екуменічна модель отця Івана Рибарука розбудовується навколо пошанування Богородиці?

— Богородиця завжди кличе кожного християнина до своїх святинь, і ми стаємо постійними прочанами до місць Її з’явлень у Зарваниці, Джублику, Здвижині, Києві, Бердичеві, Гошеві, Меджурор’ї, Лурді, Погоні, Почаєві, Маняві, Уневі. Під Її покровом прочани з Криворівні вітали в Києві Папу Римського Івана-Павла II в часі його пастирського візиту до України. Щомісяця 13-го числа, в день об’явлення Матері Божої у Фатімі, в Криворівні відправляється молебень за єдність християн у всьому світі як відповідь на заклик Богородиці про таку молитву. А торік удванадцяте великою групою прочан ми ходили до улюбленої всіма практикуючими християнами Зарваниці. Наш гуцульський моноліт щасливо розбавили паломники з Києва, Харкова, Надвірни, Петербурга. До речі, вже четвертий рік ми розділяємо щасливу тую путь з громадою з майже сусіднього Красника разом з о. Юрієм Мануляком. З людьми, під одним хрестом приходить благосне розуміння, що одноосібно спастися — ілюзія. Що міжлюдське братання важливе й необхідне, а нам потрібно прийняти його як Божий дар і як найвищу умову Заповіту Ісуса Христа: «Якщо будете мати любов між собоюѕ» (А в ці дні під орудою о. Івана триває 13-та проща до Зарваниці. — Прим. ред.). Уже вшосте проведено було екуменічну зустріч у Криворівні учасників мирянського руху за єдність Церкви і народу «Схід і захід в єдності під Покровом Богородиці».

— Як тоді розуміти єдність Церкви та її поділ?

— Церква Христа завжди є єдиною. Лишень у земному прояві вона розділена, а як містичне тіло Ісуса Христа — єдина, і такою буде завжди. Ми знаємо про те, що батьком поділу є лихий, а саме слово «диявол» означає «двоєвольний», «роздвоєний». Отож знаємо, звідки походить поділ між Церквами. і щоб подолати цей поділ, єдність церкви слід розглядати виключно як євхаристійну єдність. Погляньте, скільки бого¬словів витрачають багато інтелектуальних сил на доведення поділу, мовляв, католики і православні не можуть спільно причащатись і відповідно не можуть бути разом, хоч звершення святих Тайн визнають важними одні в одних!

Під цим оглядом мені подобається думка російського богослова о. Олександра Меня, який сказав одного разу, що сучасне християнство переживає свою юність. А в середньовіччя, у часах розколу, пройшла пора дитинства. На жаль, на сьогодні, незважаючи на вселенські собори, незважаючи на великі подвижництва як у православ’ї так і в католицизмі минулого тисячоліття, християни ще не склали екзамен на зрілість.

— Розкажіть про мале паломництво в Криворівні.

— Щороку учні нашої школи за три дні звершують мале паломництво по святинях села, молитовно відвідуючи всі церковці, каплиці і хресні розп’яття. В такий спосіб ми з майбутніми господарями своєї землі не лише пізнаємо історію нашого села, а й намолюємо місце, де живемо, ушляхетнюємо його, бо де живе постійна молитва — звідти гріх утікає.

До речі, під час цієї екскурсії з’ясувалося, що не всі діти знають про 15 капличок і п’ять хрестів у нашому селі, не всі були у менших церковцях. Адже, крім церкви Різдва Пресвятої Богородиці, у нас є ще їх три — вони розташовані на присілках, село ж бо велике, і люди не завжди можуть прийти в цю церкву.

У нас є церкви і Серафима Саровського, й іова Почаївського, й Івана Сучавського, а також каплиця отця Піо, тож у Криворівні вшановують святих як Православної, так і Католицької Церков. Ще є каплиця блаженних Миколая Чарнецького й Омеляна Ковача, де служимо раз на рік у червні, коли їх було беатифіковано. Може видатися дивним, мовляв, це святі різних Церков. Але ж скажіть мені: невже хтось має сумнів, що святі на небі не поділені за конфесіями та віросповіданнями? Cаме в цьому — у молитовному єднанні до всіх святих, які давно вже усі об’єднані у Господі, маємо ще одну тверду запоруку нашого земного об’єднання.

Звісно, можна довго і багато говорити про єдність, але краще за неї молитися. А дитяча молитва має велику силу, і не забуваймо, що діти в такий спосіб виростають у молитовному розумінні повноти християнської єдності. Тому я переконаний: коли вони стануть дорослими, тоді не буде потреби пояснювати їм про це.

— Яка мрія отця Івана Рибарука?

— У горах ти всіх бачиш і тебе всі бачать, ти всіх знаєш, і тебе всі знають. Будеш відвертий з людьми і дбати про добро громади та допомагати по змозі ближньому — тебе також підтримають. Тут панує своєрідний патріархальний родинний уклад у стосунках між людьми, що, можливо, вже не так відчутний у місті. і це витворює той неповторний клімат, за якого можна творити об’єднану в молитовному євангельському дусі християнську спільноту, коли всі були одним цілим. і коли Господь збере усіх християн криворівнянської громади до цієї молитви, коли молитва стане для них насущною щоденною потребою, тоді моя священича праця буде недаремною. Про що я завжди прошу Господа нашого Ісуса Христа.

Роман ІВАСІВ



Джерело: http://www.galychyna.if.ua/index.php?id=single&tx_ttnews[tt_news]=16511&tx_ttnews[pointer]=0&tx_ttnews[calendarYear]=201
Категорія: Про гуцульське | Додав: Tall (30.08.2011) | Автор: Роман ІВАСІВ
Переглядів: 3768 | Теги: Криворівня, Рибарук | Рейтинг: 4.5/4
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Останні новини

Наше опитування

Яке ваше ставлення до будівництва міні-гес на р.Чорний Черемош та інших гірських ріках
Всього відповідей: 76

Свята та події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Робота у Верховині

Хмаринка тегів

Карта відвідувачів

Статистика

» Зареєст. на сайті
Всього: 103
Нових за місяць: 0
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
» Із них
Адміни сайту: 1
Адміни серверів:
Модераторів: 1
Провірених: 0
Звичайних юзерів: 101
» Із них
Хлопців: 66
Дівчат: 37

Форма входу

Пошук

Соціальні закладки

News

Рекламний блок

Шукалка

Наша кнопка

Верховина - інформаційний портал

Веб-Камера

Випадкове фото

Наші партнери

Допоможімо!

Курси валют

Курси валют

Відлік до подій

.

Новини УНІАН

завантаження...

Гороскоп

Loading...

Анекдот

Випадкова цитата

Цитата від особистість.com.
Шукалка
безкоштовна розкрутка сайту, реєстрація в каталогах Прикарпатcький каталог Сайти Івано-Франківська Білий каталог українських сайтів каталог сайтів Google-Add.com - Открытый Каталог Сайтов Топ Україна, Рейтинг та каталог українських веб-сайтів Звір - Білий український каталог сайтів, безкоштовна розкрутка сайтів, реєстрація в каталозі