За 20 років Незалежності прикарпатські спортсмени перемагали, незважаючи на погані умови тренувань і недостатнє фінансування.

 Чотири медалі

Першу олімпійську нагороду на Прикарпаття після 1991 року привіз боксер. Ще зовсім юний підопічний тренера Івана Данилишина 20-річний коломиянин Андрій Федчук на Олімпіаді-2000 у Сіднеї виборов бронзу. Тоді, до слова, українські боксери зібрали аж п’ять медалей.

Через чотири роки зі срібною нагородою повернувся з Афін надвірнянський дзюдоїст Роман Гонтюк. Йому тоді теж було лише 20. Тільки у фіналі вихованець Євгена Боднарука поступився греку Іліасу Іліадісу.

За чотири роки Гонтюк виборов уже другу свою олімпійську медаль. Кілька днів вся Україна чекала звістки про першу нагороду нашої збірної на Олімпіаді в Пекіні. І нею стала бронза прикарпатця. Ця нагорода виявилася фартовою – потім в українців почалася справжня «злива». Виступ нашої збірної на тій Олімпіаді став найкращим за всі роки Незалежності: сім золотих, п’ять срібних і 15 бронзових медалей!

У тому ж Пекіні «вистрілив» і Василь Федоришин, який нині є беззаперечним лідером збірної України з вільної боротьби. Тоді він виборов срібло.

 Не Олімпіадами єдиними

За олімпійськими успіхами часто залишаються в тіні справді унікальні досягнення представників тих видів, яких ще не включили до олімпійської програми. Так, Коломия вже багато років є одним із центрів українського пауерліфтингу. Тут тренують та виховують нових спортсменів авторка більше 100 рекордів, заслужений майстер спорту Інна Оробець та її чоловік майстер спорту міжнародного класу Василь Оробець.

Зусиллями заслуженого тренера Олега Солов’я та його дружини, заслуженого майстра спорту Катерини Соловей, Івано-Франківськ став потужним осередком таеквондо ІТФ та кікбоксингу.

На жаль, на футбольній карті України вже немає калуського жіночого клубу «Нафтохімік», який був чемпіоном України з футболу. Видатного результату досягнув НФК «Ураган», який цього року переміг у чемпіонаті України з футзалу. Івано-франківська «Говерла» виборола бронзу баскетбольної Суперліги. Зазначмо, що лише ці здобутки примусили владу Прикарпаття зробити конкретні кроки щодо будівництва в обласному центрі нового спорткомплексу.

 Нові пріоритети

А от спортивна інфраструктура Прикарпаття за останні 20 років, м’яко кажучи, не покращилася. Яскравим, а скоріше сумним, прикладом є Івано-Франківськ. Мало того, що тут не збудували жодної спеціалізованої спортивної споруди за бюджетні гроші, місто ще й не дорахувалося кількох із них. Чи варто вчергове нагадувати, що маємо рекордний спортивний довгобуд – стадіон «Рух», який будується чверть століття? Не один рік знадобиться й на відновлення повноцінної роботи спорткомплексу «Олімп», який у приватних руках ледь не перетворився в руїну.

Тільки стіни залишилися від величезного спортзалу по вулиці Національної Гвардії. А зі спорткомплексу «Авангард», де виховувалися майстри спорту СРСР і проходили Кубки УРСР з боксу, спортсменів виселили ще на початку дев’яностих. Повернули «Просвіті», яка нині організовує тут рок-концерти й виставки-ярмарки дешевого одягу.

Колись при ДОСААФах функціонували авто- і мотосекції, в районі Набережної був картодром, на Вовчинецьких горах відбувалися унікальні мотокросові змагання. Нині про державну підтримку цих видовищних видів спорту немає й мови.

Дякувати Богу, зберігся комплекс Коледжу фізвиховання. Разом з багатьма спортзалами, басейном тут є манеж, який став домівкою для «Урагану» та «Говерли».

 Ринкова економіка на Прикарпатті розставила досить дивні пріоритети. У той час, як у світі інвестори будують льодові арени, басейни та спорткомплекси, в нас з арифметичною прогресією збільшується кількість кафе-барів, пивних майданчиків, інтернет-клубів, в які перепрофілювалися зали гральних автоматів. Натомість, спортивні клуби та секції туляться по підвалах чи орендують шкільні спортзали.

За таких реалій тренери-ентузіасти, їхні вихованці-чемпіони та прості любителі спорту є справжніми героями. Це очевидно, якщо порівняти умови роботи спортсменів в Україні та за кордоном. Дуже сподіваємося, що наступні 20 років наштовхнуть нас на менш песимістичні думки. А поки що, з наступаючим святом вас, спортсмени незалежної України!

 Газета «Репортер»